Перед тим, як ідентичність може бути захищена, вона повинна бути визнана. UC-CIPO визнає культуру за вісімма основними елементами, живим фундаментом, який 25 321 культури в 269 країнах і регіонах переносять з покоління в покоління.
Культура — це не бренд, не тренд чи стиль. Це народ із іменем, мовою, історією та способом життя, який зберігається крізь час.
Спільнота, яка ідентифікує себе як єдине. Спочатку виникає поняття «ми»: група, яка знає себе і називає себе народом.
Самопозначення, яке носили і визнавали його учасники, а не ярлик, присвоєний ззовні.
Власна мова, письмо чи спосіб мовлення. Мова несе пам'ять про культуру; коли вона зникає, разом із нею зникає і ідентичність.
Спільна історія, походження, батьківщина або засновницька історія, що об'єднує спільноту між поколіннями.
Світогляд, духовність і моральний кодекс, які керують тим, як спільнота живе і приймає рішення.
Практики життя: народження, шлюб, смерть, пори року, жнива, святкування. Ритм, що структурує рік і життя.
Передавалася від батька до дитини, від вчителя до учня, від старшого до молодості. Культура живе лише тоді, коли її передають.
Існування з часом. Культура існує; це не сезон, не ринок і не рух.
Вісім елементів — це ядро: вони роблять групу культурою. Дванадцять доменів ідентичності — це вираження: як культура проявляє себе світу у дизайні, музиці, їжі, моді, ремеслах, мові та інших. UC-CIPO використовує ядро для визнання культури і захищає її елемент за елементом.
